У широкий прокат вийшов «Заколот» – американсько-британський бойовик і трилер із Джейсоном Стейтемом у головній ролі.
Режисером фільму став французький постановник Жан-Франсуа Ріше, відомий передусім кримінальними драмами та бойовиками «Ворог держави №1», «Напад на 13-й район», «Кровний батько» та «Рейс». Сценарій написали Дж. П. Девіс і Ліндсі Мішель, а головні ролі, окрім Стейтема, виконали Аннабель Волліс, Роланд Мюллер, Адріан Лестер та Джейсон Вонг.
На перший погляд, «Заколот» може здатися черговим типовим бойовиком Джейсона Стейтема. І певною мірою так воно і є. Тут є колишній спецпризначенець із непростим минулим, змова, переслідування, десятки озброєних противників, рукопашні бої, стрілянина та герой, який майже самостійно розбирається із цілою армією ворогів.
Але цього разу дія переноситься у доволі вдало обраний простір – величезне вантажне судно посеред океану: його вузькі коридори, машинні відділення, палуби, контейнери та лабіринти технічних приміщень створюють природне обмеження для героя і дозволяють будувати екшен практично безперервно.
Історія про людину, яку зробили винною
Головний герой фільму – Коул Рід, колишній спецпризначенець і офіцер поліції Нью-Йорка, який після служби працює у сфері приватної охорони. Він стає особистим охоронцем мільярдера Тібу Кампальо, який для Коула є не просто роботодавцем, а людиною, до якої герой ставиться майже як до члена власної родини.
Саме тому смерть Тібу стає для нього особистою трагедією. Коул стає свідком убивства свого боса, однак дуже швидко ситуація перевертається: винним у злочині роблять саме його.
Герой змушений тікати, одночасно намагаючись довести власну невинуватість і зрозуміти, хто насправді стоїть за вбивством. Пошуки приводять його на вантажне судно, яке стає частиною значно масштабнішої міжнародної змови.
Тут «Заколот» поступово переходить від історії особистої помсти до більш традиційного трилера про змову, контрабанду та злочинну мережу.
При цьому фільм не витрачає надто багато часу на складні пояснення. Він досить швидко вводить головний конфлікт, після чого Коул опиняється у ситуації, де кожен навколо може бути його ворогом.
Перші 10 зайвих хвилин
Особливо дивно працює початок фільму. Перші приблизно десять хвилин відчуваються так, ніби вони майже випадають із подальшої історії, або стрічка уже триває пів години. Це своєрідний вступ, який навіть не знайомить із персонажами та ситуацією, та не дає настільки важливої інформації, щоб її неможливо було зрозуміти вже з подальших подій. Фактично, якщо хтось випадково запізниться на сеанс приблизно на ці десять хвилин, то, взагалі не втратить розуміння основного сюжету.
Після цього фільм поступово переходить до своєї основної частини, де практично вся дія зосереджується на вантажному судні. Коул Рід та Енджі Елліс опиняються серед екіпажу й постійно переміщуються кораблем, намагаючись вижити, знайти відповіді та розібратися в тому, що відбувається.
Акторська гра
На жаль, саме тут «Заколоту» особливо бракує глибини. Джейсон Стейтем і Аннабель Волліс фактично тягнуть на собі весь фільм, тоді як більшість інших персонажів настільки фонові, що за ними практично не виникає бажання стежити.
Стейтем, звичайно, добре почувається у своєму звичному амплуа. Він грає того самого мовчазного, фізично підготовленого героя, який може одночасно битися з кількома противниками, стріляти та пробиватися через чергову небезпечну ситуацію. Але чогось принципово нового у цій ролі немає.
Аннабель Волліс також намагається додати своїй героїні трохи більше емоційності, однак сценарій просто не дає їй достатньо матеріалу для повноцінного розкриття.
Фактично говорити про якусь особливу акторську гру тут складно. Більшість персонажів існують передусім для того, щоб хтось із них був союзником, хтось – противником, а хтось просто опинився на шляху головних героїв.
Екшен та дія
Практично весь фільм можна описати одним реченням: персонажі Джейсона Стейтема та Аннабель Волліс бігають по вантажному кораблю, стріляють і час від часу вступають у бійки.
І саме це, з одного боку, є головною перевагою, а з іншого навіть головною проблемою «Заколоту». Корабель дає достатньо можливостей для екшену, але фільм використовує їх досить одноманітно.
Постійне переміщення коридорами, палубами та технічними приміщеннями поступово починає повторюватися. Змінюються противники та конкретні обставини, але сама конструкція сцен залишається приблизно однаковою.
При цьому окремі моменти все ж справді захоплюють. Коли фільм нарешті набирає темп і переходить безпосередньо до бойових сцен, за ним стає значно цікавіше спостерігати. Просто таких моментів хотілося б більше, а сам перехід до них – значно швидшим.
Темп та структура стрічки
Мабуть, найбільша проблема фільму – його темп. Для бойовика він дуже повільний. Настільки, що протягом перегляду часом виникає бажання просто увімкнути швидкість 2х, аби події, діалоги, нарешті почали рухатися швидше, але в кінотеатрі це на жаль не можливо.
Це особливо помітно через те, що сама історія не є настільки складною, щоб вимагати такого повільного розгортання. У фільмі немає великої кількості сюжетних ліній, які потрібно довго розкривати, але водночас він постійно створює відчуття, що ось-ось почнеться щось цікаве, і змушує чекати на це.
Головна проблема «Заколоту» полягає в тому, що фільм намагається бути трохи складнішим, ніж йому насправді потрібно.
Якби історія просто розповідала про колишнього спецпризначенця, який опинився на захопленому кораблі та змушений пробитися крізь екіпаж, щоб урятувати людей і помститися за свого боса, цього вже було б достатньо.
У результаті виникає певний парадокс: це бойовик із великою кількістю стрілянини та бійок, який водночас може здаватися нудним.
Сценарій та візуальна складова
Сама конструкція історії максимально проста: героя підставляють, він тікає, намагається розібратися в тому, що відбувається, знаходить змову і поступово добирається до людей, які стоять за всім.
Недолік сценарію у тому, що сама змова виявляється значно менш цікавою, ніж її подача на початку. Окремі сюжетні повороти легко передбачити, а деякі пояснення виглядають скоріше необхідними для того, щоб перевести героя до наступної екшен-сцени.
Через це складається враження, що сценарій існує передусім як каркас для бойовика, а не як самостійна детективна історія.
Водночас візуально фільм використовує своє головне місце дії доволі ефективно.
Камера часто знаходиться близько до героїв, а вузькі коридори, сходи, технічні приміщення та простір між контейнерами створюють відчуття постійної небезпеки.
Висновок
«Заколот» – це, зрештою, черговий бойовик із Джейсоном Стейтемом, який майже не виходить за межі знайомої формули актора.
У ньому є непогані екшен-сцени, вдало використаний простір вантажного корабля, дует Джейсона Стейтема та Аннабель Волліс, але цього виявляється недостатньо, щоб зробити фільм по-справжньому захопливим протягом усього сюжету.
Стрічка дуже повільна, початок стрічки випадає із основного сюжету, і взагалі не потрібний, персонажі здебільшого залишаються фоновими, акторській грі практично немає де розкритися, а сама історія поступово зводиться до переміщення кораблем, стрілянини та чергової сутички.
Водночас назвати «Заколот» повністю провальним теж складно. Моментами він все ж захоплює, окремі бойові сцени справді працюють, а сама ідея помістити класичного героя Стейтема на величезний вантажний корабель має потенціал.
Проте загалом це досить звичайний і місцями нудний бойовик, який, попри свою жанрову формулу, чомусь дуже довго розганяється і виглядає як «зажована плівка». І якщо від такого фільму очікувати саме драйву, напруги та постійної дії, «Заколот» може розчарувати.
Текст підготував Сергій Бенц
ЗАРАЗ ШУКАЮТЬ: У Києві пройде Laboratorium Autumn Festival з міжнародним лайнапом
