Влітку 2024 року вийшов український переклад книги Тоні Кінга «Творець смаку. Моє життя з легендами і геніями рок-музики». Тоні Кінг — відомий американський продюсер, який працював із рок- і поп-зірками. У мемуарах він розповідає про свій вплив на музичні тренди та ділиться правдивими історіями, які раніше висвітлювалися в таблоїдах.
STARWAY MAGAZINE за згодою видавництва «Лабораторія» публікує уривок з книги, в якому Тоні розповідає про свою співпрацю з легендарними Rolling Stones. Замовити книгу можна за посиланням.
***
У середині 1960‑х робота з Ендрю та роллінгами була п’янким коктейлем із музики, наркотиків, алкоголю й надмірності. Ті дні нагадували неспокійне море: мене то виносило на гребінь кайфу й алкоголю, то я провалювався в долину відхідняків, щоб знову піднятися на гребінь кайфу.
Ендрю знав, як жити добре й використовувати момент на повну. Наш капітан, першопроходець. Він мав гарний смак, завжди мав відпадний вигляд у наймоднішому одязі, у найкращих костюмах.
Здається, я трохи ним захоплювався. Можливо, навіть трохи закохався: було неймовірно легко не встояти перед його успіхом та впливовістю. Він вражав усім: ловив усі останні модні тренди, знав усі найкращі ресторани і скрізь їздив із особистим шофером. Був таким екстравагантним, що постійно хотілося знаходитися з ним поруч.
Наркотики допомагали. Спочатку шмаль і гашиш, потім кислота, далі — кокс. Та в середині 1960‑х то переважно була шмаль. Дуже популярні були західноіндійський і марокканський гашиш. Особливо марокканський. Я брав його в дівчат біля офісу.
Вони працювали «феями на виклик», але виявилися неймовірно милими й корисними. Я затарювався в них, брав плюшку й кидав у шухляду до цигаркового паперу. Ох що я крутив! Дехто з моїх друзів був до дурного талановитий у цій справі: вони крутили тризуби — косяк, що розтроювався. Іноді я крутив довгі косяки — шість в одному — але переважно звичайні. Я завжди брав якісний гаш, щоб люди могли добренько впоротися. Ендрю навіть мав кодову фразу. Коли він казав: «Гадаю, треба обговорити це з відділом реклами», — я знав, що пора крутити.
Зараз це звучить дивно, та Кіт спочатку не фанатів від куріння. Він зустрічався з Ліндою Кіт, дуже привабливою єврейкою з півночі Лондона. Якось я зайшов до Ендрю на Монпельє-сквер. Також була Лінда, і ми всі скурили косяк.
Коли прийшов Кіт, він одразу почув шмаль.
— Ти ж не навертаєш мою дівчину, правда?
Він не був у захваті, та скоро змирився. А ще за мить накурювався в дим разом із усіма.
На початку 1980‑х Rolling Stones переживали один із найгірших занепадів за всю свою довгу та визначну історію. Стосунки між фронтменами, Міком Джаггером та Кітом Річардсом, досягли тієї точки, коли вони не говорили один з одним у турах. Наркотики були скрізь. Боюся, Чарлі Воттс підсів на герич, а це не те, що хочеться мати поруч. Та і творчого натхнення було як кіт наплакав. Альбоми вже не продавалися, як колись: Undercover, що вийшов у 1983‑му, був першим альбомом із кінця 60‑х, що не досяг першої сходинки по обидва боки Атлантики. 1983 року вони підписали новий контракт із CBS, які мали випустити їхні наступні чотири альбоми, а також — перший в історії — сольний альбом Міка Джаггера.
Коли я почув, що Міку потрібна допомога з випуском альбому, я зрозумів, що хочу це зробити — і що я мав необхідний досвід і знання. Я вже збирав сольні альбоми для Рінго Старра та Джона Леннона, тож точно знав, що робити. Ну й не завадило те, що я знаю Міка вже добрих двадцять років. Мік поєднував багато рис, та основне в ньому те, що він джентльмен і бізнесмен, добрий, але різкий водночас.
Я з ним зустрівся, він спитав, як робота й чим я займаюся.
— Ти задоволений? — спитав він.
— Не дуже, Міку, — відповів я.
Ми пообідали, і я почав чекати. Врешті зі мною зв’язалися Мікові юристи. Сказали, що я в команді, але за однієї умови: Мік призначив шестимісячний випробувальний термін. Я ж казав: бізнесмен. Та я був щасливий і впевнений, що зможу йому показати, на що здатний.
Робота над сольним альбомом була для Міка в новинку. Звична тусовка роллінгів уже не керувала процесом, тож Мік пізнав не тільки свободу вільного польоту, але й додаткову відповідальність за кожне ухвалене рішення. Коли я почав роботу над цим проєктом, там панував хаос.
Я наче повернувся в Лос-Анджелес, де працював над альбомами Рінго та Джона: треба було зібрати все докупи. До альбому доклалися різні продюсери — Найл Роджерс та Білл Ласвелл — вони робили мікси пісень, у яких я мав розібратися і впорядкувати їх. Ми ніяк не могли домовитися з лейблом. CBS керував Волтер Єтніков, іменитий бос, та в нас були добрі стосунки. На якійсь із нарад він сказав мені: «Мої люди тебе люблять, бо ти доводиш справи до кінця». Попрацювавши на RCA й маючи досвід роботи в корпоративному світі, я знав, як поводитися з великою компанією звукозапису. Це точно допомогло.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Apple представила нові iPhone 16 та Apple Watch Series 10: головні новинки презентації
