Чи замислювались ви скільки таємниць приховано серед старовинних фотографій і туманних спогадів вашої родини? І як багато історій досі залишаються нерозказаними, а зв’язки із далекими близькими — втраченими? Книжка «А тепер і спитати немає в кого», що незабаром вийде у видавництві Лабораторія, — це практичний путівник у світ генеалогії, що допоможе крок за кроком зібрати і зберегти навіть найменші уламки родинної пам’яті.
З чого розпочати дослідження свого роду, як шукати інформацію, аналізувати документи, працювати з архівами, фотографіями і ДНК-дослідженнями — українська етнологиня Анна Ніколаєва детально і водночас доступно пояснює, як дізнатись більше про власну родину і зрозуміти себе. Адже коріння відлунює в нас сильніше, ніж здається. Потрібно лиш встигнути запитати.
ВАМ БУДЕ ЦІКАВО: Огляд нової книги: «INTERIOR DESIGN | Інтер’єрні рішення від українських дизайнерів та студій»
Двадцятирічний американець Джонатан Сафран Фоєр приїхав до України, щоб відшукати інформацію про своїх предків і в такий спосіб віднайти себе. Ця подорож у минуле відбулася у 1997 році й невдовзі вилилася в текст на сторінках гумористично-сатиричної новели «Всьо ясно».
Ставши головним героєм власної книги, Джонатан приїжджає на батьківщину свого діда, щоб довідатися про долю жінки, на ім’я Августина. Під час Голокосту вона врятувала маленького єврейського хлопчика, дідуся Джонатана. Юнак має лише стару пожовклу фотографію і назву місцевості, з якої походить його дід, — Трохенброд. А допомагає йому знайти містечко, якого нині вже немає на Волині, одеський гід Алекс. Не переповідатиму вам сюжету книги, проте додам, що її було перекладено п’ятнадцятьма мовами і вона розійшлася накладом у два мільйони примірників по всьому світу.
У 2005 році американський кінорежисер та великий друг України Лієв Шрайбер екранізував історію Джонатана, а головні ролі у фільмі зіграли зірка «Володаря перснів» Елайджа Вуд та Євген Гудзь.
У тому ж таки 1997 році у пошуках місця, де колись вирувало життя Трохимброду, до України вперше приїхав Авром Бендавід-Вал. Метою Аврома у цій мандрівці було побачити місце, де народився його батько. За збігом обставин його гіда теж звали Алекс. Як і у випадку Джонатана, для Аврома ця подорож стала лише початком. Одразу після повернення він почав досліджувати Трохимбрід, шукаючи й розпитуючи тих, хто вижив, аналізувати документи та писати книгу, під назвою «Порожні небеса: відкриваючи загублене місто Трохимбрід». Паралельно Авром шукав партнерів для створення документального фільму про це єврейське містечко. І йому вдалося надихнути цією історією Джеремі Голдшайдера та Річарда Голдгевіхта, які створили кіно «Загублене місто».
Поселення Трохимбрід було засноване у ХІХ столітті на Волині як сільськогосподарська єврейська колонія, яка згодом переросла у ціле містечко. Тут варто додати кілька слів саме про те, що невелике місто з переважно єврейським (ашкеназьким) населенням ще називають штетлом. Штетлами на українських теренах до Другої світової війни, наприклад, були Бердичів, Умань, Дубно. Однак Трохимбрід був унікальним, єдиним повністю єврейським поселенням. Розташовувалося воно за тридцять кілометрів на північний схід від Луцька, а найближчими селами до Трохимброду були Клубочин і Яромель, які вимирають сьогодні.
5000 євреїв із містечка Трохимбрід та околиць були знищені нацистами в 1942 році, за винятком 33 мешканців, яким вдалося уникнути масового вбивства і врятуватись. Їм допомогли повстанці із сусідніх сіл. Спалений вщент Трохимбрід ніколи не відбудовували. У радянські часи поблизу нього було встановлено типовий пам’ятний знак, а за незалежності небайдужі ентузіасти почали вже шукати загублене у часі містечко.
І якщо сатирична книга Джонатана Сафрана Фоєра і фільм, знятий за нею, — це художній і подекуди перебільшений авторський еквівалент пошуків та створення мапи Трохенброду й, відповідно, генетичного коду самого Джонатана, то дослідження Аврома Бендавід-Вала й документальний фільм «Загублене місто» — це історичний місток та можливість дізнатися, як і чим жило знищене містечко. Для самого Аврома це ще й шанс краще зрозуміти та пізнати свого батька, який народився там. Під час знімань «Загубленого міста» у 2008 році автори фільму зібрали уродженців Трохенброду та їхніх нащадків і вирушили з ними у подорож, під час якої незнайомці з різних куточків світу знайомилися зі своїми далекими й близькими родичами (як ви зрозуміли, багато хто з мешканців Трохенброду був ріднею), намагалися зрозуміти спорідненість одне з одним і довідатися більше про самих себе.
Авром Бендавід-Вал розширив спільноту вихідців із Трохенброду й допоміг знайтися багатьом загубленим, а Джонатан Сафран Фоєр надихнув тисячі людей на пошук своїх коренів і дослідження себе через історію родини. «Всьо ясно» стала найбільш фундаментальною працею, яку міг написати про себе двадцятирічний Джонатан, дід якого вижив в окупованому Трохенброді.
Після перегляду фільму «Всьо ясно» українець Андрій Дорош теж надихнувся ним і вирішив змінити свою професію — почав організовувати тури за спадщиною та заснував Dorosh Heritage Tours. Він створив фейсбук-сторінку і в першому отриманому повідомленні прочитав: «Ви зможете відвезти мене до Софіївки?». Напевно, ви відразу подумали про Софіївку з неймовірної краси парком на Черкащині. Але я нагадаю, що Софіївка — це одна з назв Трохимброду. І першого свого клієнта Андрій повіз саме туди. В Україні є понад 27 тисяч сіл, за кордоном мешкають мільйони українських емігрантів та їхніх нащадків, але перший тур за спадщиною в Андрія був саме до Трохимброду. Чи був це дивовижний збіг, чи жарт долі, проте він уже понад 15 років допомагає іноземцям шукати власне коріння в Україні. Серед його клієнтів переважно нащадки українських емігрантів із США, Великої Британії, Канади, Австралії, Франції, які сьогодні шукають зв’язок із землею своїх предків. З Південної Америки теж надходять запити, проте такі люди часто не мають фінансової змоги подорожувати.
Як Авром намагався зрозуміти свого батька, досліджуючи Трохимброд, так і нащадки українців, живучи далеко від наших теренів і зростаючи відірваними від усього українського, їдуть до України, з бажанням зрозуміти, чому їхні дідусь або бабуся були саме такими, якими вони були.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Навиворіт. Особиста історія Pink Floyd»: в Україні вийшли мемуари учасника й засновника культового гурту
