Зірковий шеф з реаліті «На ножах» Алекс Якутов розповів історії маріупольців, які виїхали з міста

Шеф реаліті Нового каналу «На ножах» розповів, які історії переселенців його вразили найбільше.

Коли розпочалася війна, Алекс Якутов годував ЗСУ та тероборону. Нині він вирішує гуманітарні питання.

Фото Новий канал

Разом із друзями-рестораторами та кухарями готує для переселенців, допомагає з житлом, а ще перевозить їх у більш безпечну Умань. Ті, хто пережив пекло, діляться своїми історіями, які суворого Шефа Алекса Якутова вражають до сліз.

– Якось на українській блокпост приїхала малесенька машинка, відчинилися двері й почали виходити люди для перевірки. Виходять, виходять, виходять, наче їх бус привіз. Виявилося, що в крихітній автівці їх їхало восьмеро, – розповів Новому каналу Шеф. – Історія цих людей жахлива. Коли почалися бомбардування, вони ховались у підвалі. Самі жили в 9-поверхівці. Якось піднялись до себе, щоб зварити суп і погодувати всіх, хто ховався з ними. А їх там було людей 45. Поки готували, розпочався авіаналіт. Бомба потрапила в будинок. Вони розповіли, що в той момент пилюка з підлоги підскочила на півметра, вікна та двері вилетіли разом із петлями і рамами. Показали мені фото будинка – він розірваний навпіл. Стоїть перший і другий під’їзди, п’ятий і шостий. Третього і четвертого нема.

Після цього вони боялись виходити з підвалу.

– Якось туди зайшли росіяни з днр-івцями. Спитали, чи є хтось живий? Усі 45 людей сиділи мовчки. Ті й кажуть: «Ми зараз кинемо гранату»! Тоді довелося зізналися, що вони там ховаються. Усіх вивели надвір, перевірили й відпустили. В підвал вони не повернулися. Пішки йшли за місто, щоб вже звідти вибиратися на територію України, де немає активних бойових дій.

Кожна історія шокує.

– Були два брати-близнюки. Один з них розповів, що поховав 60 людей у дворах. Другий знаходився в драмтеатрі з дружиною та дітьми, коли туди скинули бомбу. Отримав контузію, – каже Шеф. – Мій рідний брат казав, що під обстрілами постійно уявляв, як його діти виросли, одружилися. Він думав, що не вибереться живим, а йому так хотілось побачити своїх малих дорослими. Тому він прокручував ці сцени в голові. Коли ти бачиш маріупольців, тобі не треба питати, звідки вони. По очах, за поведінкою все зрозуміло. Для них щастя – звичайне галетне печиво, промені сонця й життя без постійних вибухів.

Фото Новий канал