Український барабанщик, музикант і продюсер Максим Тхорик пройшов шлях від маленького міста до сцен із тисячами глядачів. У його творчому бекграунді – робота з гуртами MOZGI, «Потап і Настя», Michelle Andrade, масштабні фестивалі, американський тур та власна Chill House музика, яку сьогодні слухають у різних країнах світу.
У розмові зі STARWAY MAGAZINE музикант розповів про перші уроки барабанів за 5 гривень, навчання у Глієра, співпрацю з артистами українського шоу-бізнесу, виступи на великих сценах, а також про те, як прийшов до створення власної атмосферної музики у стилях chill house та lo-fi.
– Максиме, розкажи про своє дитинство. Де ти народився і яким був твій шлях до музики?
Я народився 7 грудня 1991 року в Кам’янці-Подільському. Моє дитинство було дуже активним – я багато грав у футбол і навіть думав, що колись це стане моєю професією. Але музика з’явилася в моєму житті дуже рано і, чесно кажучи, без неї я себе вже не пам’ятаю.
Десь у 7-8 років я почав цікавитися фортепіано, грав у церкві, а вже приблизно з 9 років вступив до музичної школи. Саме тоді музика стала серйозною частиною мого життя.
Потім у мене з’явився інтерес до барабанів. Пам’ятаю, як знайшли хлопця, який давав мені уроки. Це коштувало тоді 5 гривень. З того моменту я буквально закохався в барабани.
Ми з мамою знайшли продавця – дорослого барабанщика, який вже давно закинув гру. І там стався дуже епічний момент: коли він відкрив гараж, із бас-бочки вистрибнула курка, яка звила там гніздо.
Ці барабани коштували 200 гривень, кілька балонів фарби й приблизно тиждень роботи. Я їх чистив, полірував, фарбував і фактично зробив із них «цукерку». На цих барабанах я грав багато років і саме на них виграв конкурс талантів у Кам’янці-Подільському у 2006 році.
– Коли ти зрозумів, що музика стане чимось більшим, ніж просто захоплення?
Приблизно у 12 років. Тоді я дуже захопився рок-музикою, з’явилися перші гурти, з якими ми почали грати. Усі хотіли бути рок-зірками, це був такий вайб того часу.
Ми виступали на місцевих конкурсах талантів. Спочатку взяли третє місце, потім друге, а вже через рік – перше. Це дуже мотивувало.
Тоді якраз почалася ера DVD, і я буквально до дірок передивлявся концерти улюблених музикантів. YouTube ще не було, тому один концерт можна було переглядати по сто разів. На цьому я і вчився.
– Ти навчався у Глієра на естрадно-джазовому факультеті. Наскільки це змінило тебе як музиканта?
Я дорослішав і мої музичні смаки змінювалися. Джаз – це дуже насичена й складна музика. У мене було бажання рости як музикант, тому я вступив до Київської муніципальної академії музики імені Р. М. Глієра на факультет естради та джазу, на відділ ударних інструментів.
Мені хотілося глибше розуміти музику – джазові гармонії, ритми, різні стилі. Це був серйозний крок для розвитку музичного мислення та музичного інтелекту загалом.
Сучасний джаз вміщує дуже багато напрямків – ф’южн, фанк, соул, рок. І саме це мені було близьке.
Я дуже вдячний своєму викладачу Віталію Мачуліну, який сильно вплинув на мене як на музиканта.
– Саме під час навчання ти почав вигравати великі конкурси барабанщиків?
Так. Одним із перших великих конкурсів барабанщиків став «Paiste». Членами журі були Rene Creemers та Wim DeVries з Drumbassadors, а також інші відомі українські барабанщики.
І тоді я виграв перше місце.
Ще один важливий момент – Yamaha Drum Groove, організований музичним магазином JAM за підтримки Yamaha Gulf та Sabian. Після конкурсу проходив майстер-клас легендарного барабанщика Dave Weckl. Завдання було записати власний драм-грув, і я тоді також здобув перемогу.
Для мене конкурси ніколи не були історією про те, щоб просто похизуватися нагородами. Це був спосіб перевірити себе й зрозуміти, що я рухаюся в правильному напрямку.
– Як ти потрапив у проєкти MOZGI, «Потап і Настя» та Michelle Andrade?
Через музикантів і знайомства на сцені. Одну з ключових ролей у моєму житті зіграв Максим Сергаєв. Ми перетнулися на одному майданчику, де грали з різними артистами.
І буквально одного саундчеку вистачило, щоб він запам’ятав мене як музиканта. Через деякий час він написав: «Давай щось зробимо разом».
У результаті саме він став людиною, яка привела мене в проєкти «Потап і Настя», MOZGI та інші великі шоу.
У цих проєктах я працював як барабанщик, а також брав участь у студійній роботі над альбомом «Золотые Киты», який був присвячений 10-річчю дуету «Потап і Настя».
Також я працював як сесійний барабанщик з іншими артистами українського шоу-бізнесу та співпрацював на студіях звукозапису під час створення альбомів і музичних релізів.
– У твоїй кар’єрі був і гурт «Валентин Стрикало». Чим запам’ятався той період?
Це був хороший рок-н-рольний період. Ми працювали приблизно два роки – 2014-й і 2015-й. Було багато великих сцен, турів і живої рок-музики.
Не можу сказати, що це була музика, яку я максимально любив і слухав щодня, але це точно був дуже важливий досвід. Я відіграв великий тур і отримав багато практики саме як концертний музикант.
– Які виступи та фестивалі стали для тебе наймасштабнішими?
Atlas Weekend точно один із них. Це величезна сцена і близько 500 тисяч людей. Також дуже пам’ятаю виступи на Днях міст у Харкові, Одесі, Києві, концерти на НСК «Олімпійський», фестивалі MRPL City, M1 Music Awards, «Вечір прем’єр», «Українська пісня року».
Окремо запам’ятався американський тур «Потапа і Насті» на 10 міст у підтримку альбому «Золотые Киты». Також у різні роки були виступи в Казахстані, Туреччині, Польщі та Ізраїлі.
Такі сцени дуже загартовують музиканта і дають колосальний досвід.
– Як ти прийшов до створення власної музики у стилі Chill House?
Приблизно з 2016 року я почав писати музику для реклами, блогів і різних відео. Спочатку це була більше історія про розуміння музичної індустрії, роялті та того, як музика може монетизуватися.
Паралельно я почав створювати власну авторську музику у стилях chill house та lo-fi. Мені дуже хотілося робити атмосферну музику, під яку люди можуть розслабитися, подумати, побути наодинці із собою.
У моїй музиці є елементи disco, funk та pop, але головний фокус – це вайб і атмосфера.
І що цікаво: за барабанами в мене максимум енергії та драйву, а у власних треках – спокій і атмосфера.
– Які результати має твоя музика сьогодні?
На Spotify у мене зараз близько 48 тисяч щомісячних слухачів. За останній рік було понад 300 тисяч слухачів і більше 2,6 мільйона стрімів.
Один із найуспішніших релізів – альбом Chill Out Lounge Summer House. Він стабільно активно слухається ще з 2022 року.
Найбільше мою музику слухають у США, Німеччині та Великій Британії. Також є слухачі в Іспанії, Італії, Канаді, Австралії, Мексиці та Нідерландах.
Spotify сьогодні реально стирає кордони між країнами й дає можливість доносити музику до людей у різних куточках світу. І я дуже хочу, щоб одного дня моя музика привела мене у світовий тур.
Інтерв’ю підготував Кириленко Тимофій
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Moby випустив альбом «Ambient 23» для боротьби з тривожністю
